08.09.2013 01:05

для всіх

166

1 | 2

 © Весняна

[Brd]

Візьми до рук пензель, пташко.З приємною шорсткою структурою.

Щоб ворсинки близько - близько були одна біля одної.

Як [ви]. Блакитнооке диво твоє. І ти. 

Візьми до рук пензель-долю [фатум] і намалюй свою [вашу] казку, на яку тебе надихнуть його блакитні очі з краплинками безхмарного неба. 

Пензель не той? Можливо, ти просто забула, що творити найлегше на даху будинків - мрій? У кришталевій кімнаті сподівань, де помітне дивне мерехтіння світла ліхтаря, а кожна краплинка прозорої зливи вдивляється у твій силует? А точніше - душу, яка плаче щиро - навзрид від емоцій, або ж навпаки, - від цілковитої емоційної безсилості?

Візьми до рук пензель, пташко.

Заплющ очі. 

Ти чуєш шум прибою? 

То його очі шепочуть. 

Тобі. 

Про [вас].